Наталя Тисовська: “У мене з Кіплінґом дуже складні стосунки” (інтерв’ю)
Наталя Тисовська відома українському читачу як авторка непересічних містичних романів, лауреатка “Коронації Слова” та перекладачка бестселерів Стефені Маєр. На Вінницькому “Кіплінґ фесті” вона виступила іще в одній іпостасі – як перекладачка поезій Р. Кіплінґа. Про новий поворот у творчій праці з Наталею порозмовляла Ганна Семенова.
Наталя Тисовська під час Першого "Кіплінґ фесту" у Вінниці Фото Максима Кушки, джерело: Афіша міста Вінниця
- Наталю, серед вашого перекладацького доробку є і дорослі, і дитячі твори. Самі ви пишете “дорослу” прозу. У якому творчому полі почуваєтеся комфортніше?
Мої твори не такі вже дорослі-дорослі, вони радше для молодої аудиторії, тому тут великої суперечності немає. Та й дитяча література виокремилася з літератури як такої не раніш як у XVII столітті, і переважно вся класика, яку ми читаємо змалечку, писалася свого часу для дорослих. Тому я великої відмінності між дитячою та дорослою літературою не бачу: аби книжка була гарна.
- У книзі Р. Кіплінґа “Мауглі”, що вийшла у в-ві “Країна Мрій”, ви виступили перекладачем віршів. Як так сталося?
Це великою мірою випадковість: на той момент не знайшлося іншого перекладача.
- Наскільки відрізняється робота з поетичними текстами від роботи з прозовими і чи можна очікувати на продовження вашої роботи над поетичними перекладами?
Це два абсолютно різні види перекладу. Звісно, поетичний переклад забирає більше часу й зусиль, та й для того, щоб ним займатися, потрібно і хист мати, і знати бодай базові закони версифікації. Але і в поетичному, і в прозовому перекладі, на мою думку, вирішальну роль відіграє оригінал: я це називаю «текст веде». До речі, до поетичного перекладу я звертаюся досить часто, якщо потрібно перекласти віршовані вставки в прозових книжках, які виходять у нашому видавництві.
Коли готувався перший «Кіплінґ-фест», Володимир Чернишенко, його натхненник і організатор, запросив мене до участі й запропонував використати щось із моїх перекладів у програмі. Як виявилося, співачка Атанайя вже виконувала «Пісеньку маленького мисливця» англійською мовою й хотіла спробувати заспівати її українською. Ще один вірш — «Ловецький клич Сіонійської зграї» — вона виконувала в перекладі Леоніда Солонька, а тоді виникла ідея спробувати виконати ще і в моєму.
З музикантом працювати завжди дуже цікаво. «Пісеньку маленького мисливця» довелося переробляти принаймні двічі, бо не все лягало на музику так, як хотіла Атанайя, але завдяки такій тісній співпраці переклад не тільки максимально наблизився до оригіналу за звучанням, а й сам по собі «заграв», бо під час роботи виникали нові цікаві ідеї.
- Чи є у ваших творчих планах продовження роботи над перекладами творів Кіплінґа?
Поки що ні. У мене з Кіплінґом дуже складні стосунки, адже я «індіаністка» (пишу в лапках, тому що до течії як такої я не належу, але одне з моїх захоплень — культура народу анішинабе), а Кіплінґ, як продукт свого часу, був расистом, який проповідував так званий культурний імперіалізм. І хай як деякі дослідники намагаються довести, що насправді твори Кіплінґа сатиричні, що його расистські висловлювання не можна сприймати за чисту монету, сам письменник ніколи не заперечував прямого тлумачення своїх творів і не відхрещувався від своїх імперіалістичних поглядів.
Розмовляла Ганна Семеновa
Слава Рудавський до 